Navalny

TASS

▶︎

Натисніть, щоб прочитати хронологію

2000 рік: Пропрацювавши фінансовим консультантом та відкривши низку власних фірм, Навальний, юрист за освітою, вступив у ліберальну партію «Яблуко» у 2000 році. Володимир Путін вперше стає президентом Росії.

ЯК ОЛЕКСІЙ НАВАЛЬНИЙ СТАВ РЕВОЛЮЦІОНЕРОМ

ПОКАЗАТИ ХРОНІКУ

Грудень 2003 року: «Яблуко» втратило всі місця в парламенті.

Квітень 2006 року: Навальний відкриває свій блог у «Живому журналі». ЖЖ стає популярною платформою для політичний дискусій у Росії. Він бере участь в ультранаціоналістичному «Російському марші» у Москві, хоча й закликає владу зупиняти будь-які «фашистські, нацистські, ксенофобські прояви» на цьому заході.

2007 рік: Навального виганяють із партії «Яблуко» за те, що партія називає «націоналістичною діяльністю». Навальний каже, що його вигнали за розбіжності думок із лідером партії Григорієм Явлінським, якого він закликав піти у відставку.

2008 рік: Купує невеликі акції пакетів у великих російських енергокомпаніях, включно з такими, як «Роснефть» та «Газпром». Він закликає інших дрібних акціонерів діяти: присікується до керівників компаній на зборах акціонерів та публікує розслідування про корупцію та величезні витрати у своєму ЖЖ. Серпень 2008 року: Навальний подає в суд на «Роснефть» і «Транснефть», вимагаючи відомостей про їхні угоди, які він вважає корумпованими. Обидва позови були відхилені.

Листопад 2009 року: Навальний публікує розслідування, в якому стверджує, що дочірня компанія банку «ВТБ» переплатила більш ніж 150 мільйонів доларів за китайські нафтові вежі. Цю схему він назвав відмиванням грошей – «ВТБ» відкидає звинувачення. Навальний стає радником на громадських засадах губернатора Кіровської області Микити Бєлих. У результаті Навального засудять за шахрайство та розтрату якраз за підсумками діяльності в Кірові. Газета «Ведомости» назвала Навального «приватною особою року» за його діяльність у 2009 році. Газета хвалить його за особистий приклад того, як громадяни можуть захищати свої права.

2011 рік: Навальний виграв стипендію на навчання в Уельському університеті і через рік, у 2011 році, повертається в Росію. Він стає одним із лідерів масових антиурядових вуличних протестів за результатами парламентських виборів у грудні 2011 року та президентських виборів у 2012 році, які повернули Путіна втретє назад до Кремля.

Shutterstock

Липень 2012 року: Навального звинувачують у крадіжці коштів з державного лісопідприємства. Йому заборонено покидати Москву. Навальний та його прибічники називають звинувачення політично мотивованими.

Reuters

2013 рік: Навальний публікує розслідування про двох депутатів – Володимира Пехтіна та Віталія Малкіна – та їхню коштовну нерухомість у Північній Америці, а також про ізраїльське громадянство Малкіна. В результаті обидва йдуть у відставку. . Червень: Навальний заявляє, що подається на вибори мера столиці Росії проти Сергія Собяніна, чинного прокремлівського мера Москви. Липень: Кіровський суд визнає Навального винним у крадіжці і нелегальному продажі дерева на суму 500 тисяч доларів із компанії «Кіровліс». Його засуджують до п’яти років ув’язнення, але пізніше суд несподівано випускає його під заставу в очікуванні апеляції, дозволяючи брати участь у виборах мера. Вересень: Навальний займає друге місце на виборах мера в Москві з 27% голосів. Собянін, за офіційними даними, перемагає з 51% голосів. Жовтень: Кіровський суд підтверджує вину Навального, але змінює йому термін на умовний. Через кілька тижнів проти Навального і його брата Олега висувають нові звинувачення в розкраданні і відмиванні грошей.

Грудень 2014 року: Навального (зліва) визнають винним у розкраданні і відмиванні грошей, засуджують до 3,5 років умовно. Його брата Олега засуджують до 3,5 років в’язниці. Олексій Навальний звинувачує владу, що вона використовує брата як заручника, щоб помститися за політичну діяльність самого Навального. Відбуваючи умовний термін, Навальний продовжує публікувати розслідування про корупцію в лавах політичної і бізнес-еліти Росії. Героями його розслідувань стають прес-секретар президента Дмитро Пєсков, прем’єр-міністр Дмитро Медведєв, генпрокурор Юрій Чайка та міністр оборони Сергій Шойгу.

Лютий 2016 року: Європейський суд із прав людини вирішує, що Росія порушила право Навального на чесний суд у справі «Кіровлісу», і вимагає від влади виплатити йому 80 000 євро збитків і судових витрат. ЄСПЛ відхиляє апеляцію Росії. Листопад: Верховний суд Росії скасовує вирок Навального від 2013 року у справі «Кіровлісу» і відправляє справу на новий розгляд. Прокурори хочуть залишити вирок у дії, Навальний вимагає скасувати вирок без нового процесу. Грудень: Навальний оголошує про своє рішення брати участь у президентських виборах 2018 року.

Лютий 2017 року: Навальний засуджує «банду Путіна» у своєму заключному слові на перегляді справи «Кіровлісу». Прокурори вимагають визнати Навального винним і дати йому п’ять років умовно. Навальний каже, що влада намагається усунути його від участі в президентських виборах. 8 лютого: Кіровський суд визнає Навального винним після повторного розгляду справи «Кіровлісу». Навального засуджують до п’яти років умовно з випробувальним терміном на чотири роки, а також до сплати штрафу в розмірі 500 тисяч рублів. Тепер він не має права балотуватися на посаду президента. Політик обіцяє подати апеляцію.

RFE/RL

2010

2000

ДАЛІ

Карл Шрек

Як затятий антикорупційний активіст став найвідомішим критиком Кремля?

ЯК ОЛЕКСІЙ НАВАЛЬНИЙ СТАВ РЕВОЛЮЦІОНЕРОМ